ТРАНСФОРМАЦІЯ РОСІЙСЬКОГО ПОЛІТИЧНОГО РЕЖИМУ: ЗАГРОЗИ ТА МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИ

Анотація

У статті досліджено трансформацію політичного режиму РФ, яка постала визначальним фактором дестабілізації сучасної системи міжнародних відносин. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переосмислення внутрішньої природи російського авторитаризму, який у процесі своєї еволюції перейшов від гібридних форм до відверто тоталітарних практик, що безпосередньо корелює з рівнем агресивності його зовнішньої політики. Окреслено етапи формування сучасної російської політичної системи та особливості консолідації авторитаризму, розглядаються основні складові «путінської» моделі організації влади, спрямованої на нівелювання відцентрових тенденцій у Росії та реалізацію агресивних інтеграційних проектів щодо пострадянських держав. Встановлено, що ключовим етапом трансформації став демонтаж федералізму та формування «вертикалі лояльності», де регіональні еліти втратили суб’єктність. Окрему увагу приділено ролі силових структур як головного бенефіціара режиму. Виявлено, що криза легітимності 2011–2013 років стала точкою неповернення, після якої Кремль обрав зовнішню експансію як єдиний доступний інструмент збереження внутрішньої стійкості. Доведено, що перехід РФ до повномасштабної агресії став інструментом радикальної зміни внутрішньополітичного порядку денного: від соціально-економічного розвитку до парадигми «національного виживання». Встановлено, що основними механізмами легітимації режиму постали культивування образу «зовнішнього ворога» та ідеологія «геополітичного месіанства», що трансформувало авторитаризм у тоталітарний режим. Обґрунтовано, що зовнішня експансія є системною умовою виживання російських еліт, оскільки в умовах жорсткого моноцентризму та зрощення капіталу з владною вертикаллю війна виступає єдиним способом збереження владної монополії. Тривалість конфлікту зумовлена відсутністю внутрішніх запобіжників проти агресії та втратою легітимності режиму поза станом війни. Водночас стратегічна можливість України полягає в асиметричному впливі на внутрішню згуртованість російських еліт та активній участі у деконструкції інструментів геополітичного ревізіонізму РФ у повоєнний період.